🎃 Геловінські читання: книжки, комікси та манґа для spooky season атмосфери
Блекаути, гарбузовий лате і кориця, палаючі дедлайни, Сутінки й хоахоа, важкі таски на роботі: усі зачекають, коли до рук потрапить книжка із містичною, загадковою, моторошною і геловінською атмосферою.
Ділюсь з вами власними читацькими планами та бажанками перед Геловіном у підбірці.
Стівен Кінг, «Кладовище домашніх тварин».
Відкриє список всесвітньо відомий «Король жахів» (через якого я більше майже не читаю жахи та трилери, дякую за травматичний досвід), класик горор жанру Стівен Кінг.
З усіх його творів я найбільше обожнюю (і ненавиджу водночас) «Кладовище домашніх тварин».
Сюжет обертається навколо родини Луїса Кріда, яка переїжджає з Чикаго у Мен. Новий будинок невдало розташований поблизу шосе, де їхнього улюбленця, кота Черча, збиває вантажівка.
Анотація:
«Сусід запропонував Луїсу поховати тварину на старому індіанському кладовищі. За легендами, воно має таємничу силу, яка здатна повертати до життя. І Луїс погодився.
Уранці кіт прийшов додому живим. Майже живим».
Особисто мені дуже подобається, що попри все це не звичайний жахастик. Так, книга тримає у постійній напрузі, з кожною сторінкою ставки підіймаються, але водночас вона підіймає багато філософських питань на тему життя та смерті.
Фанфакт: сам Кінг не хотів видавати «Кладовище домашніх тварин», оскільки вважав книгу надто моторошною. Обставини та думка дружини письменника вплинули на те, що світ побачив цей мастерпіс містики й горору.
Рей Бредбері, «Геловінське дерево»
Чи читали ви щось окрім «Кульбабового вина» і «451 градус за Фаренгейтом» у Рея Бредбері? (Бо я — ні). І якщо ви так само «ні» — саме час ознайомитись із його повістю, яка в українському виданні ще й оформлена атмосферно-готичними ілюстраціями Ґріса Ґрімлі.
«Геловінське дерево» — книга, яку добре читати саме у ніч всіх святих, якщо у вас запланована та сама ідеальна інтровертська вечірка вдома, адже дія цієї моторошної історії стрімко розгортається в ніч на Геловін.
Анотація:
«Восьмеро хлопчаків у пошуках свого зниклого товариша Піпкіна подаються до таємничого будинку з привидами на околиці містечка. Там вони натрапляють на височезного і примарного пана Курган-де-Савана, який пропонує друзям вирушити у подорож крізь час і простір, щоб розшукати Піпа».
Читачі, які рекомендують цю повість, зазначають, що «Геловінське дерево» має стати традицією Геловіна так само як «Різдвяна пісня» Дікенса є різдвяною традицією. Адже обидві історії повʼязані із забутими значеннями свят.
Террі Пратчетт, «Морт»
А якщо на Геловін хочеться і чогось менш «геловінського»? Можливо навіть трохи гумористичного? Тоді пропоную вам і собі фентезі від Террі Пратчетта.
Роман «Морт» підциклу «Смерть» зовсім не моторошний, адже у світі Пратчетта Смерть рибалить, філософує, любить кошенят і смачні страви, мріє про відпустку і просто виконує свою роботу: доправляє душі в інший світ.
Анотація:
«Думки про відпочинок спонукають Смерть обрати собі в підмайстри сільського хлопця Морта. Чи впорається незграбний та не дуже здібний до господарювання Морт із завданнями по ту сторону життя і чи зможе опанувати непростий фах Смерті? Таке учнівство обіцяє хлопцеві кар’єрне зростання, поліпшення іміджу, розширення кругозору та численні відрядження. Однак Мортові співчутливість і романтичні захоплення можуть не тільки завадити роботі, а й поставити під загрозу цілісність світобудови».
Книга є в багатьох рекомендаціях, а ще я ні на що не натякаю, але існує мультсеріал Soul Music, де головний герой — Смерть.
М. Л. Ріо, «Ніби ми злодії».
Поціновувачам дарк академії та Вільяма Шекспіра — раджу і наполегливо рекомендую читати «Ніби ми злодії». Усе в найкращих декораціях шекспірівських пʼєс.
Трилер авторки M. Л. Ріо настільки занурює в атмосферу мистецької академії, духу суперництва, театральних вистав настільки, що від неї неможливо відірватися.
Книга розповідає читачам про Олівера, який щойно вийшов з в’язниці, відсидівши там десять років за вбивство одного з найближчих своїх друзі. І це вбивство він, можливо, і не скоював.
Анотація:
«Олівера зустрічає детектив Колборн, який і запроторив його до тюрми. Детектив іде на пенсію, але перед тим хоче дізнатися, що ж насправді сталося десять років тому.
Ще вивчаючи Шекспіра в академії, Олівер зауважив: його талановиті однокурсники грають ті самі ролі що на сцені, що в житті — лиходій, герой, тиран, спокусниця, — а сам він зазвичай залишався другорядним персонажем чужої постановки. Але одного разу викладачі змушують студентів помінятися ролями, й ось уже добродушне суперництво перетворюється на потворні сутички, а сюжет театральних п’єс утілюється в життя».
Ще торік я поставила цій книзі 9/10, тому що я люблю такі історії, де не хепі-енд заради хепі-енду чи сльозодавилка, а все так само як і було б в реальному житті.
Джош Малермана, «Пташиний короб»
Моторошно читати навіть анотацію – сто відсотків про найкращий горор за версією Goodreads (2014). Книга «Пташиний короб» від Джоша Малермана – це класичний психологічний трилер, від якого сироти виступають на шкірі.
Історія точно сподобається поціновувачам постапокаліпсису, адже розповідає читачеві про невелику групу людей, яка зуміла вижити після того, як світ поринув у хаос. Достатньо лиш одного погляду на невідому сутність, яка з'явилась у світі, — і люди вчиняють самогубство. У центрі історії – мати та двоє дітей, які ховаються у покинутому будинку біля річки звідки мріють втекти туди, де будуть у безпеці.
Анотація:
«І тепер, коли хлопчику і дівчинці виповнилося чотири роки, настав час для ризикованої подорожі: тридцять два кілометри вниз по річці на човні. Із зав'язаними очима, оточені звуками, одночасно знайомими й страшними, вони покладаються лише на власну інтуїцію й загострені відчуття. Один неправильний крок — і вони загинуть. Але чи можливо вціліти у світі, який поглинуло безумство? Куди несе їх човен?»
Якщо читати надто страшно, а при перегляді кінострічки можна закрити очі/вуха (ні на що не натякаю, але..), є хороша новина – на основі роману Netflix і данська режисерка Сюзанна Бір зняли однойменний постапокаліптичний фільм жахів із Сандрою Буллок у головній ролі.
Браян К. Вон, «Газетярки»
Якщо читати – ліньки, я вас розумію і не засуджую. І на цей випадок у мене для вас є дуже гарна пропозиція, адже не можна забувати про комікси! По-перше, це гарна можливість поринути в ностальгію (звісно, якщо ви застали цю еру), по-друге, це не вимагає такої зосередженості й великої кількості часу.
Комікс «Газетярки» від автора популярних графічних романів, автора серії коміксів SAGA, а також лауреата премії Айснера Браяна К. Вона.
Основні події історії розгортаються навколо чотирьох дівчат-підлітків, які працюють газетярками в американському передмісті в середині 80-х років.
Анотація:
«У перші години після Гелловіну 1988 року чотири 12-річні дівчата, які озброєні раціями та розносять щоденні газети по домівках в американському передмісті, відкривають для себе, можливо, найважливішу таємницю всіх часів і народів! Але незабаром вони розуміють, що в їхньому маленькому містечку відбуваються речі, які виходять далеко за межі їхньої уяви і їхній світ перевертається з ніг на голову».
До речі, комікс отримав премії безліч престижних для індустрії коміксів нагород, серед яких Harvey Awards та VLA Graphic Novel Diversity Award for Adult Honor.
Аґати Крісті, «Вечірка на Гелловін»
У декораціях Геловіну існує безліч історій, зокрема детективів. «Вечірка на Гелловін (Привиди у Венеції)» – книга від королеви англійського детективу Аґати Крісті.
Але у цій історії День всіх святих виступає не лише як фон для подій, а і як символічний елемент, що додає загадковості та містики. Усі персонажі мають свою таємницю.
Анотація:
«На Гелловінській вечірці Джойс, вороже налаштована тринадцятирічна дівчинка, вихваляється, що одного разу стала свідком убивства. Коли їй ніхто не вірить, вона тікає додому. Але за кілька годин її тіло знаходять у будинку, втопленим у ванні з яблуками. Еркюля Пуаро викликають до будинку, щоб знайти «злу присутність». Але детектив, який вже готовий викрити вбивцю, спершу має з'ясувати, кого він шукає — вбивцю чи подвійного вбивцю».
Поціновувачам детективів має сподобатись, а я просто закохалась у її готичну обкладинку (українські видавництва – моя вам повага і любов).
Джо Аберкромбі, «Чорти»
Я довго думала, чи додавати цю довгоочікувану книгу у підбірку, адже вона не зовсім і spooky, тому це вже залишаю на ваш розсуд. Темне фентезі «Чорти» від автора популярних романів у жанрі фентезі Джо Аберкромбі.
У центрі сюжету – Брат Діас, монах, який очікує на підвищення в церковній ієрархії. Проте замість цього він отримує призначення до таємної каплиці Священної Доцільності, де його підопічними стають небезпечні істоти: безсмертний лицар, вампір, перевертень, некромант та інші.
Анотація:
«Європа на межі. Хвороби та голод винищують населення, монстри ховаються в тінях, а жадібні князі безжально забирають все, що їм заманеться. Лише одне можна сказати напевно: ельфи повернуться і все знищать. Іноді саме найтемніші шляхи ведуть нас до світла. Шляхи, якими можуть ходити лише праведники. Під пишністю Небесного палацу ховається таємна каплиця ордену монстрів. Вони скоїли всі гріхи, перетнули всі межі й скупалися в крові невинних. Тепер Брат Діас повинен спробувати змусити цих істот виконати священну місію і зупинити апокаліпсис, що насувається. Це буде подорож крізь пекло, але щоб вижити, Діас повинен мати на своєму боці кількох чортів».
Обкладинка, сюжет, переклад, неймовірні ілюстрації Тараса Копанського – усе в ній, як на мене, ідеально.
Міура Кентаро, «Берсерк»
Як фанатка манґи, не можу оминути цей шедевр. Коли перший том «Берсерк» вийшов українською, це створило справжній ажіотаж серед поціновувачів цієї історії.
Японський манґака Міура Кентаро створив персонажів, які мають важкі історії, комплексні мотивації, але попри всю тяжкість їхніх доль та мрячність світу, все ще здатні закохати в себе читача.
Анотація:
«Світ, у якому демони ходять серед людей, а боги мовчать, народив воїна, який не підкоряється долі. Його ім’я — Ґатс. Убраний у чорне, залитий кров’ю, озброєний мечем, що перевищує зріст людини, він іде крізь темряву, яку не освітити жодним полум’ям. Його тіло — знаряддя війни. Його серце — поле бою. Ким він був до того, як став «Чорним Мечником»? Чому за ним полюють створіння з пекла? І хто той, кого він хоче знищити будь-якою ціною? Це історія про помсту, що виросла зі зрадии. Про чоловіка, який утратив усе, крім жаги стояти на ногах і боротися навіть тоді, коли світ остаточно збожеволіє».
Важливий атеншн: українською виданий лише перший том, тому це гарна можливість почати збирати серію, а ще суворо 18+ і ознайомтесь про всяк випадок з trigger warning, якщо ви чутлива людина.
Роджер Желязни, «Ніч у самотньому жовтні».
Зрештою повернімося до Геловіну у його класичному розумінні, де все наприкінці жовтня має химерний і гротескний вайб.
Остання серед книжок підбірки, але не остання серед рекомендацій, але й остання як роман Роджера Желязни — «Ніч у самотньому жовтні».
Анотація:
Зрештою, це не звичайний роман, а радше жовтневий щоденник сторожового пса на ймення Нюх, який спільно зі своїм хазяїном Джеком (тим самим Різником), а також з іншими друзями й недругами та їхніми сумнозвісними господарями бере участь у Великій Грі, що відбувається місячної ночі на Геловін. І не дай боже в цій Грі програти, бо долі переможених не позаздриш.
Не всім може сподобатись стиль оповідання, але сама ідея таких собі тварин-фамільярів «мерзенних осіб» і їхня взаємодія — це вогонь.
Увага, авторка не несе відповідальність за ваші смаки, вподобання і за те, чи читаєте ви перші ознайомчі сторінки книг, які ви замовляєте чи купуєте. Памʼятайте — свідоме читання може вберегти вас від небажаних наслідків!
Книжки, про які йдеться в статті:
- Стівен Кінг — «Кладовище домашніх тварин».
- Рей Бредбері — «Геловінське дерево».
- Террі Пратчетт — «Морт» (частина серії «Дискосвіт», можна читати окремо).
- М. Л. Ріо — «Ніби ми злодії».
- Джош Малерман — «Пташиний короб».
- Браян Вон і Кліфф Чіанг — комікс «Газетярки» (серія коміксів, рекомендується читати всі).
- Агата Крісті — «Вечірка на Гелловін».
- Джо Аберкромбі — «Чорти».
- Кентаро Міура — манґа «Берсерк» (українською вийшов перший том).
- Роджер Желязни — «Ніч у самотньому жовтні».
