У світі рок-музики існують гурти, які органічно живуть у межах свого жанру, але не більше. Однак є й ті, які входять у його історію та стають певним орієнтиром у великій мішанині різноманітних виконавців.
Ghost — саме один із таких колективів, це справжня сучасна ікона рок-сцени з загадковим образом та нетиповим для жанру підходом до музики, яка, вже можна сказати, увійде до її історії.
Кожна історія має свій початок, і для Ghost це був 2006 рік, коли в шведському місті Лінчепінг зародилась ідея про гурт побудований навколо диявольського Папи Емерітуса, який разом зі своїми слугами — Безіменними Упирями — є повторюваною темою всіх, окрім одного, альбомів і епох групи. Разом як музичний колектив вони виступають проповідниками та посланцями Темного Володаря з метою поширити його «віру».
Що ховається за цим образом та як все починалося? Саме з цим я вирішив розібратись.
Угода з Дияволом
Архітектор Ghost
Називати Ghost «гуртом» можна дещо умовно, адже це колектив із найманими музикантами, які іноді змінюються швидше, ніж персонаж фронтмена.
Якщо коротко, Ghost — це Тобіас Форге, а Тобіас Форге — це Ghost. Саме він стоїть за колективом, його довгою історією і, в першу чергу, музикою, яка є відображенням його власного бачення.
Тобіас Форге — єдиний та незмінний учасник Ghost і фронтмен у всі періоди його існування. Тому розуміння того, ким він є, дає ключ до розуміння Ghost. У цьому матеріалі я звернуся до історії виникнення колективу та його першого альбому Opus Eponymus (у перекладі — «Однойменний твір»), адже саме він створив ґрунт для подальшого зростання.
Останній шанс
На початку своєї історії Ghost був лише одним із чисельних проєктів Тобіаса поряд із дез-метал-гуртом Repugnant, поп-рок-гуртом Subvision та альтернативним Magna Carta Cartel.
Однак великого успіху у цих гуртах Форге досягти не вдалося. До того ж у Тобіаса, який наближався до тридцятиліття, народилась двійня, й він потрапив у доволі класичну дилему для музикантів — продовжити творчий шлях чи зрадити своїй мрії стати рок-зіркою та знайти стабільну й нудну роботу, адже дітей потрібно годувати.
Тобіас все ж вирішує спробувати ще раз і дає обіцянку дружині, що Ghost — це його остання спроба, останній шанс у світі музики. Щоб ця ідея втілилась у життя, він готовий на все — навіть на угоду з самим Дияволом.
У 2006 році, коли Тобіас грав у гурті Subvision, він написав рифф до пісні Stand By Him, яка офіційно є першою в історії гурту. Його так захопило зловісне звучання цього уривку, що він разом з колегою по гурту Repugnant записав повну пісню, а до 2008 року написав на додачу до Stand By Him ще Prime Mover і Death Knell.
Саме ці пісні задали тон майбутньому «сатанинському» спрямуванню Ghost. Водночас разом з цим Тобіас відчував, що гурт, який буде грати ці пісні в якихось «футболках і джинсах», вже ніхто не сприйме серйозно.
«Загубитися в тумані фантазії»
Роздуми привели Тобіаса до ідеї створити «театральний гурт», у якому зберігалася б таємниця щодо учасників. Це дало б можливість сформувати унікальний «культурний досвід». Концепцію Ghost він вигадував під час однієї зі своїх «нудних робіт», що забезпечувала його мінімальним заробітком.
Натхнення «театральності» Форге черпав, як не дивно, з опери. Хоча сам він не був прихильником цього жанру, у дитинстві мати регулярно водила його на постановки, і в самій атмосфері оперної зали він відчував щось глибоко містичне. Саме це згодом вплинуло на те, яким він хотів бачити майбутні шоу Ghost:
Декорації, дим, запах, тиша перед підняттям завіси. Я закохався в ідею театру. Я хотів, щоб Ghost став театральною версією рок-н-ролу. Десь, де не потрібно було б особливо потурати індивідуальності, зіркам шоу, а просто загубитися в тумані фантазії.
Виходячи з цього, Форге під час роботи у кол-центрі почав створювати світ, до якого певною мірою тікав, адже палко прагнув нового та «іншого життя».
Саме в ці роки монотонної праці він придумав нові пісні, логотип гурту, його образ, а також ідею з Папою Емерітусом, Духовенством та Безіменними Упирями.
Ієрархія Ghost — Папа Емерітус, Духовенство та Безіменні Упирі
Концепція гурту буде актуальною впродовж перших трьох альбомів, які знаменуватимуть початковий етап завоювання світу Ghost — Opus Eponymous (2010), Infestissumam (2013) та Meliora (2015) — з головним персонажем під іменем Папа Емерітус, який веде проповідь про прихід Антихриста та змінюється з майже кожним новим альбомом. Наразі у Ghost уже є пʼять Пап та один Кардинал у «дискографії».
Образ Папи відображується у формі демонічного священника або ж такого собі Анти-Папи, одягненого у вишукану рясу, лицем розмальованим під вигляд черепа та мітрою на голові із зображенням перевернутого хреста або вже відомого лого Ghost під назвою Grucifix.
Додам, що Папа Емерітус I з епохи Opus Eponumus унікальний у всій генеалогії Ghost. Наразі він найпохмуріша, найсуворіша та найменш «публічна» іпостась Духовенства. Зрештою, якщо пізніші Папи ставали все більше шоуменами, кокетували з публікою та влаштовували на сцені справжній рок-н-рольний карнавал, то перший Папа був справжнім, статичним та моторошним середньовічним ченцем, який прийшов вершити темну месу без зайвих розваг і відволікань.
Проте найцікавіше, що такого образу могло б взагалі не існувати, якби все пішло за початковим планом Форге. Тобіас створював Ghost як анонімний проєкт, де сам збирався бути виключно автором музики та гітаристом. Він активно шукав фронтмена і пропонував роль вокаліста кільком відомим шведським метал-виконавцям — зокрема, Месії Марколіну (культовому екс-вокалісту Candlemass). Однак всі вони один за одним відмовлялися від «дивакуватої» ідеї співати про Сатану в католицькому вбранні.
Зрештою, під тиском часу та обставин, Тобіасу довелося самому одягнути рясу з маскою й підійти до мікрофона. Так народився перший Папа, чий специфічний вокал став невіддільною частиною магії Opus Eponymus.
Однак Папа Емерітус, як і його християнський «колега» є лише «першим серед рівних», адже його також обирають, кожного разу для нового псалому, чи, так би мовити, альбому. Цей вибір проводить загадкове ширше коло проповідників, яке відоме під назвою Духовенства (The Clergy).
Саме воно й обирає свого посланця до світу, який також є символом віри Темного Володаря на Землі та проповідує це все у своїй містичній та окультній манері.
Крім Папи та Духовенства у Ghost, вас також зустрінуть їхні помічники — Безіменні Упирі (Nameless Ghouls), які є невідомими «учасниками гурту». Вони приховують свої особистості під однаковими масками та є обраними послідовниками Духовенства, які виконують музику для підтримки проповідей Папи Емерітуса.
Хоча самі Упирі не такі вже й «Безіменні». Послідовники Ghost у певний момент для розуміння того «хто є хто» придумали прізвиська Упирям:
- Соло-гітара — Вогняний упир
- Бас — Водяний упир
- Ритм-гітара — Ефірний упир
- Клавішні — Повітряний Упир
- Барабани — Земляний Упир
Ціна успіху
Поступово ми рухаємося до головної події у житті Тобіаса Форге, який на цей момент підходив батьком двох дітей та з усвідомленням, якщо не зараз, тоді ніколи. У нього уже є в кишені готова концепція гурту та найголовніше — музика.
Днем, який запустив успіх Ghost, стало 12 березня 2010 року. Цього дня Тобіас виклав перші три демозаписи пісень гурту на MySpace. У наступні два дні його телефон почав просто розриватися від лейблів, яким кортіло отримати нікому невідомий гурт Ghost.
Однак кожен успіх має свою ціну, особливо, якщо ти ведеш справу з Дияволом. У випадку з Форге це було життя його брата.
Більшу частину свого життя я прожив у змові з дияволом. Я глибоко ототожнюю себе з поп-культурним Сатаною — я виріс на ньому, він у музиці, яку я слухав, фільмах, які я дивився, мистецтві, яке я бачив.
Себастьян Форге був на тринадцять років старший за Тобіаса і навряд без нього ми мали б той Ghost, яким ми його знаємо, адже старший брат мав великий вплив на малого. З огляду на свій вік, він був повністю просякнутий культурою 1970-х.
Він дуже цікавився музикою, завжди брав напрокат фільми. Коли мені було 3 роки, йому було 16, тож я був знайомий з багатьма речами, з якими зазвичай не знайомляться у трирічному віці.
Саме тому перший успіх Ghost має великий особистий символізм для Тобіаса Форге, адже день, коли його життя змінилося, коли його останній шанс та мрія отримала можливість втілення, день коли він привернув увагу музичного світу до себе, став також днем коли помер його брат — Себастьян, завдяки якому сформувались смаки маленького Тобіаса.
Це ніби якийсь дивний обмін — гурт на мого брата.
Що ти таке?
Колишній феномен інтернету у вигляді демозаписів, які було завантажено на MySpace, став ключовою точкою в історії Ghost, адже саме це привернуло увагу до гурту.
З внутрішнім горем, але без бажання зупинятися Тобіас підписується з невеликим британським лейблом Rise Above, який повірив у Ghost та надав кошти для запису повноцінної платівки.
Хоча його власник, Лі Дорріан, до кінця не розумів кого ж він взяв під своє крило — парубка, який просив кошти на рясу та маску для першого промо фото, що його зробив у своїй квартирі з сусідами, яких попросив переодягнутися в Безіменних Упирів для знімку.
Я подумав: «Чорт забирай, краще б це була вже пристойна ряса». Потім прийшли фотографії, найперші фотографії, які ми коли-небудь бачили. І я подумав: «Чорт забирай…»
Навряд Rise Above тепер жалкує про це підписання one man band, адже Opus Eponymus, який вийшов 18 жовтня 2010 року, є одним з найбільш продаваних альбомів цього лейбла.
Водночас Тобіас Форге зумів витиснути зі свого останнього шансу максимум, і не один фанат Ghost назве перший альбом гурту найкращим та найулюбленішим.
Opus Eponymus — перший акорд Ghost
Вінтажний симбіоз впливів
Що ж, ми вже знаємо, що у 2006 році Тобіас додає ще один проєкт до свого й так переповненого резюме. Він починає писати пісні під впливом метал-сцени 1970-х — початку 1980-х років: Blue Öyster Cult, Mercyful Fate та ін.
Тобіас відзначав те, як ці виконавці поєднували класичний рок, метал і панк із додаванням поп-мелодій. І це вже не кажучи про «окультну» складову, яка була характерною майже для кожного з них.
Дійсно, Opus Eponymous дуже відчутно черпає натхнення з метал-сцени 1970-х. Особливо помітно це у Stand By Him — симбіозі потужних рифів у дусі Black Sabbath та мелодійних приспівів і органних соло, характерних для Blue Öyster Cult.
При цьому Тобіас Форге свідомо відмовився від сучасного, «вилизаного» стерильного металевого звучання. Натомість альбом дихає живою та дещо вінтажною аналоговою атмосферою.
Головним елементом, що створює для слухача фірмовий «церковний» затишок, стає звучання інструменту, що нагадує легендарний транзисторний орган Vox Continental — той самий, який у 1960-х та 70-х використовували гурти The Doors, чи Iron Butterfly. Зрештою можна почути легкий вплив останніх на звучання Ghost.
Форге сам прописував та записував майже всі інструментальні партії. Він прагнув досягти дещо сирого, але водночас оксамитового звуку з вінтажним присмаком.
Ще одна музична особливість альбому ховається у його ритм-секції. У сучасній важкій музиці бас доволі часто слугує простим фоном для заповнення нижніх частот. Проте на Opus Eponymus бас-гітара виведена на передній план і живе власним життям. Вона не просто дублює та слідує за гітарними риффами — бас веде за собою мелодію. Яскравим прикладом тут буде впізнаваний, гучний і пульсуючий вступ до Con Clavi Con Dio. Такий підхід Тобіас запозичив у майстрів прогресивного року 70-х та раннього геві-металу, де бас був повноцінним, а іноді й окремим оповідачем історії.
Окремо варто згадати вокал Папи Емерітуса, який став візитівкою Ghost і органічно пасує як образу, так і музиці колективу. Його голос відносно високий, трохи носовий і свого роду «церковний».
Тут відчутний і вплив King Diamond з Mercyful Fate — що й не дивно, зважаючи на скандинавську близькість (Даймонд із Данії). Особливо це чути в Elizabeth з її швидким змінним рифом і протяжною вокальною лінією. Окрім Даймонда, можна впізнати й відлуння майстра носового вокалу Ієна Ґіллана, особливо його періоду Born Again з Black Sabbath.
Водночас, якщо голоси Даймонда та Ґіллана асоціюються з силою та дуже високими нотами, то голос Папи Емерітуса навряд чи можна назвати сильним. Але те, чого йому бракує в техніці, він повністю компенсує атмосферою. Його містична магія найвиразніше розкривається у молитовній Satan Prayer.
Тут Папа звучить зловісно і, що важливо, переконливо. Легко відчути, як щиро він «навертає» слухача на темний бік — це справді звучить як проповідь темного посланця. Те, як його голос гармонізує з музикою, створює моторошну і дуже сильну емоційну взаємодію.
Усе це лягає на основу, можливо, неочікуваного впливу Рокі Еріксона — хоча це не дивно, адже згодом Тобіас віддасть йому шану кавером на If You Have Ghosts. Еріксон став психоделічним фундаментом, на якому збудовано Opus Eponymus. Об’ємність і звучання альбому — саме там особливо відчутний його вплив.
І водночас, з урахуванням усіх цих джерел натхнення, може виникнути логічне запитання:
«Добре, але ж у мене вже є Black Sabbath, Blue Öyster Cult і Mercyful Fate. Навіщо мені слухати все це у виконанні Ghost?»
Ultimate 1970s heavy metal horror
Не дарма Тобіас розглядав Ghost як «театральний гурт», адже важливу складову відіграє саме образність, атмосферність та фантазія.
Через призму цього й варто сприймати Opus Eponymus, адже це ніби «привид» з минулого, який явився з епохи 1970-х у музичному альбомі з яким ви стаєте частиною містичного ритуалу та який наче саундтрек до фільму жахів цього часу.
Справді, наприклад мелодійні Ritual і Stand By Him лунають наче спокусливі слова диявола, який проникає до вашого мозку завдяки важким і водночас мелодійним рифам разом із загадково-медидативним голосом Папи Емерітуса. Чи до прикладу більш атмосферні Con Clavi Con Dio і Death Knell уже в більш дум-метальному звучанні створюють образ прикликання древнього зла та нагадують нам про пісню Black Sabbath однойменного гурту.
Навряд якийсь горор може обійтись без Говарда Лавкрафта, який у 1960-1970-х рр. отримав хвилю популярності завдяки дешевим паперовим виданням своїх творів. Його слід відчутний, до прикладу, у пісні Death Knell, де є фраза з відсиланням до божества з творів письменника, Шаб-Ніггурата «з тисячним потомством».
Окрім цього сам образ Сатани крізь тексти в Opus Eponymus постає у вигляді «лавкрафтівського жаху» — сутності, яка поза межами нашої реальності та сприйняття.
Тепер додайте до цього невеликий бюджет, який був у розпоряджені Тобіаса Форге і отримаєте цікавий досвід незвичного «перегляду» андеграундного горору 1970-х рр. Навіть обкладинка альбому це відсилання до бюджетного мінісеріалу «Салимове лігво» 1979 року за мотивами книжки «короля жахів» Стівена Кінга.
Якщо уже детально приглядатися, то помітно, що Форге практично повністю копіює культовий кіноплакат епохи уже вінтажного горору. Зловісний будинок Марстенів замінює похмурий силует собору, а замість спотвореного обличчя вампіра Курта Барлоу над усім цим нависає лик Папи Емерітуса I. Навіть колірна гама, характерне містичне підсвічування та розташування фігур детально відтворюють оригінал. Водночас цей візуальний оммаж це не просто данина поваги, а цілком прямий натяк на те, що всередині альбому на слухача чекає такий самий класичний та атмосферний жахастик, тільки в музичній формі.
У комплексі усе це створює ауру, яка робить ваше прослуховування не стільки «слуханням», як «музичним переглядом» — ви не повинні слухати Opus Eponymus, але робите це тому що вам надто цікаво «побачити», що на вас очікує далі у цьому містичному посланні з минулого.
Саме тому ця платівка гідна вашої уваги та є річчю, яка стала «проривом» для Ghost. Це один з найобразніших альбомів у дискографії гурту і водночас «найметалічніший», адже переосмислює у містичній манері геві-метал 1970-х рр. у стилі горору цих часів.
Це справді унікальний досвід, який не багато альбомів спроможні вам надати. Поєднання музики, вокалу, ефектів та атмосфери створює цілісну картину містичної фантазії, яка вас огортає.
Opus Eponymus дійсно став світом з «іншим життям» до якого тікав Тобіас Форге бажаючи призвати його до реальності і тепер з виходом платівки він мусив познайомити публіку з «театром» учасником якого був поки що він один.
***
Отже, наразі я спробував дати контекст для розуміння першого псалому Ghost та найранішої історії гурту. На цьому моменті ви можете перейти до музичного «перегляду» Opus Eponymus й самі відчути та дослідити сповна цю фантазію — або можете скористатись моїм «путівником», де я допоможу вам дізнатися історію «початку» та призвання Антихриста до цього світу.
