Глава перша: Opus Eponymus
Епізод І. Deus Culpa
З першими звуками орагну ми прокидаємось у «фантазії» — на самому її початку. Нам поступово відкривається погляд на Церкву, як вона б їх назвала, «єретиків». Ми певною мірою перебуваємо у стані, дуже схожому на той, що існував у середньовічній Європі, де слово Боже править світом смертних, де Слово Боже є остаточним, абсолютним і беззаперечним.
Однак чи дійсно це так? Чи дійсно це є той, потрібний Шлях?
Група єретиків відчуває, що ця повна відданість вірі в Бога є явно неправильною. Ми чуємо органну композицію, яка є переспівом відомої шведської різдвяної композиції Gläns över sjö och strand у якому оспівується Вифлеємська зірка. Цей псалом закликає людей слідувати за цією зіркою до свого спасіння.
Однак чи це та зірка за якою варто слідувати, чи вона варта цього шанування, адже навряд ми назвемо світ приємним місцем, а закони Божі справедливими. Чи не є «Божою провиною» (Deus Culpa) той стан речей який наразі ми мусимо споглядати?
Єретики знають відповідь на це та відмотуючи шведський псалом назад натякають до чого світу варто готуватися.
Єретики усвідомлюють, що нарешті прийшов Його час…
Епізод II. Con Clavi Con Dio — Lucifer, we are here
Наша група єретиків збирається на своєрідний «конклав», де після нагадування про себе, дає зрозуміти що це не просто якісь сектанти — це Духовенство і воно «прийшло з нашим Темним Богом».
Духовенство було, є і буде. Воно уже готове «розмазати пляму на скривавлених долонях» (and smear the smudge in bleeding palms), тобто стерти божественний прояв Христа, який символізується через стигмати.
Однак, що найважливіше — Духовенство прийшло на «конклав» «з цвяхами». Воно готове перейти до вирішального етапу та забити цвяхи в труну Церкви та того світу, яким ми його знаємо.
Духовенство завершує висловлювати свою вірність Божій протилежності та вирішує закликати на допомогу Диявола…
Епізод III. Ritual — Tonight, we're summoned for a divine cause
Духовенство зібралося у своїй «ритуальній каплиці», вівтар якої абсолютно увесь просякнутий людськими жертвоприношеннями.
Однак цього разу Духовенство прийшло не для вшанування Темного Володаря, а для його закликання, для «майбутньої поразки» усіх своїх ворогів.
Саме зараз настає час для початку проведення ритуалу з «породження нечестивого виродка». Духовенство дістає «стародавні сувої», у яких закарбовано древній текст, завдяки якому можна повернути Темного володаря до цього світу, адже час приходу Антихриста уже наступив.
Папа Емерітус зачитує слова із закликом «молитися, щоб померли усі», хто винен у вигнанні «занепалого ангела з неба»:
Отче наш,
що в пеклі перебуваєш.
Нехай не забудеться ім'я твоє.
Нехай будуть прокляті сини і дочки
Твоєї Немезиди.
Хто в цьому винен.
Нехай прийде царство твоє
Духовенство досягає своєї мети та викликає «нечестивого демона» й отримує від Нього наказ — наразі потрібно забезпечити та підготувати умови задля того, щоб син Люцифера народився.
Приготування до головного ритуалу розпочинається…
Епізод IV. Elizabeth — She was an evil woman with an evil old soul
Духовенство, подібно до своїх християнських «колег» має власних обожнюваних «святих».
Цього разу вони нагадують про угорську графиню Єлизавету Баторі та виспівують свою похвалу її постаті. Вона була відома своєю жорстокістю та прагненням зберегти вічну молодість заради чого вдавалась до своїх ритуалів. Вона жила сподіванням, що саме їй випала доля стати Матір'ю Антихриста.
«Вічно молода Єлизавета» у своєму замку вбивала незайманих дівчат задля того, щоб скупатись у їхній крові. Таким чином вона омолоджувала себе та намагалася подовжити життя — проте, попри усі намагання, час був не на її боці.
Духовенство наголошує, що хоча і Єлизавета уже давно померла, але її віра, її дії живуть завдяки тим, хто виспівує їй похвалу — «ти все ще жива, Єлизавето» виголошує Папа Емерітус — її шлях був лише початком.
Саме зараз прийшов час, якого Єлизаветі не пощастило застати. Тому Духовенство іде на пошуки тієї, хто стане Єдиною...
Епізод V. Stand By Him — And the vengeance is hers' for as long as she stands by him
Тепер Духовенство розпочинає процес залучення нових прихильників. Воно виходить до людей та виголошує головну істину, що: «Його сила найвеличніша».
Однак у пошуках пастви є найголовніше — їм для ритуалу потрібна жінка, яка виносить та народить Антихриста.
У своїй проповіді Духовенство особливо звертається до жінок та нагадує, як християнська церква відносилась до них.
Папа Емерітус нагадує та цитує сумнозвісну книгу Malleus Maleficarum («Молот відьом») відзначаючи переслідування, яких довелось зазнати жінкам у часи полювання на відьом за звинуваченням у своїй порочній сексуальності.
Однак наше Духовенство у цьому не бачить жодної гріховності — до того ж їм потрібна Матір. Жерці обіцяють — якщо вони знайдуть мати Антихриста і вона обере їхній бік, тоді «помста буде для неї, доки вона стоятиме поруч з Ним».
Однак натовп все ще не переконаний у слові Духовенства, яке вирішує перейти до молитви Темному Володарю та розгортає древні сувої...
Епізод VI. Satan Prayer — Hear our Satan prayer
Духовенство розпочинає виголошувати при натовпі молитву «Антитворцю». Зокрема, вона стосується майбутнього пришестя Антихриста, який сяде по ліву руку від Темного Володаря, чим переверне християнську ідею сидіння по праву руку від Бога.
Духовенство обіцяє кару тим, хто не прийме їхній бік, адже «царству Його не буде кінця». Тому присутнім варто замислитись над своїм місцем у цьому світі.
Натовп поступово переконується у словах Духовенства, відходить від церкви та приєднується до цієї чорної меси. Проголошення молитви переходить до екстазу — усі вигукують: «Почуй нашу сатанинську молитву».
Нарешті Духовенство досягло потрібного містичного запалу. Проте, щоб прийшов Антихрист його потрібно зачати. Папа Емерітус веде пошук підхожої кандидатури доля якої стати Матір'ю.
Обіцянка такої солодкої помсти та «вічної кари й царства Його» знаходить відгук в однієї діви з натовпу. Матір знайдено.
Головний ритуал розпочинається...
Епізод VII. Death Knell — Say, can you hear the chimes?
Пускається дощ, що символізує сльози світу за тим порядком який ми знали, адже нарешті Духовенство завершило усі приготування та проводить своїх новонавернених прихильників до ритуальної каплиці. Вона вся оточена перевернутими хрестами, які символізують Темного Володаря «з тисячним потомством».
Починає звучати «смертельний подзвін», який мусить «покликати короля пекла». Натовп починає за Папою Емерітусом вигукувати — six, six, six — та прикликає Темного Посланця, який має стати батьком диявольського сина.
Нарешті Духовенство приводить до зали діву, яка має бути запліднена Антихристом. Вигуки натовпу слідом за Папою переходять у — sex, sex, sex — під які наче «переможець досягає утроби» Матері те, що нарешті має прийти до цього світу.
Антихриста зачато, тепер залишається лише очікувати. Саме цей ритуал знаменує початок кінця християнського правління, у цей час закінчує свій бій «смертельний подзвін», що сповіщає світ, який ще мирно спить, про скорий прихід диявольського поріддя…
Епізод VIII. Prime Mover — Sathanas, Anti-Christ, spiritus non sancti
Нарешті мати майбутнього Антихриста виходить до натовпу прихована від їхнього зору у плащ. Вона символізує, що її акт накинув завісу сутінок на християнський монастир (cast a veil of dusk upon the cloister) й тепер вона «виношує виродка від найстарішого» (bearing the old one's bastard son).
«Рабиня матір», яка несе у собі Антихриста є саме тим «першорушієм», який і приведе в рух весь процес зі зростання влади Духовенства, хоча її й очікує смерть після якої й постане «дитина з могили її».
Подібно до того, як ангели сповідували і розповідали світові про прихід Спасителя, Духовенство посилає своїх послідовників розповісти світові про жінку, яка носить сина Темного Володаря.
Звістка про Антихриста і його швидкий прихід шириться, хоча сам Темний посланець відчуває, що роки його сходять і він як і сама Матір може ніколи не побачити приходу Темного Сина, але він знає, що «дитя могили» насувається на цивілізацію. Він помирає, знаючи, що суспільство незабаром піде за новим «Спасителем».
Залишається очікувати…
Епізод IX. Genesis — Here Comes The Son
Ось воно знамення приходу Антихриста. Духовенство у сповненому надії передчутті похмурого приходу новонародженого сина Зла. Відчувається як новонавернена публіка все більше згуртовується та уже готова до прийняття нового «Спасителя».
Й ось він народжується з ілюстративним та фальшивим зображенням своєї вразливості. Однак саме тепер світу залишається лише одне — обрати свій бік, адже ваш шлях або з Ghost або ж у вас його немає.
Саме цій дитині доля визначила вирости у «найворожішу людину» з усіх, або ж як нам каже Духовенство — Infestissumam...
***
На цьому перша глава у історії Ghost завершена. Сподіваюся, що мій «путівник» альбомом Opus Eponymus та загальне уявлення про початок Ghost допоможе вам краще зрозуміти його та відчути образність яку він несе у собі.
Однак це лише початок і нас очікує ще не один альбом гурту та не одна історія, яку варто оглянути, щоб зрозуміти інші послання.
