У січні 2019 року на YouTube Premium вийшов Wayne, серіал Шона Сіммонса про двох підлітків, які вирушають у подорож через пів країни. Його було легко пропустити: Wayne вийшов на YouTube Premium і загубився на тлі серіалів зі значно помітніших стримінгових платформ.
Головний герой, шістнадцятирічний Вейн, їде з Массачусетсу до Флориди, щоб повернути викрадений у його батька Pontiac Trans Am. Із ним вирушає Дел, дівчина, з якою він щойно зблизився. На цій поїздці тримається сюжет: попереду чужі міста й неприємності, до яких Вейн охоче додає власні, бо на будь-яку несправедливість звик відповідати кулаками.
Серіал легко перегинає з показною жорстокістю, але до своїх героїв ставиться з теплом. Він залишився з одним сезоном, хоча його історію збиралися продовжувати. Згадаємо, чим він чіпляв, як Сіммонс знайшов Вейна й Дел і що сталося з планами на продовження після YouTube та Amazon.
Двоє підлітків і дуже сумнівний план
Повернути машину звучить як достатня мета для пригодницького сюжету. Та в цій поїздці відчувається й підліткова спроба встановити хоч якусь справедливість. Вейн не може виправити все, що сталося з його родиною. Зате є конкретна річ, яку забрали, і конкретне місце, де її можна знайти. Для людини, яка звикла діяти раніше, ніж пояснювати свої почуття, це майже ідеальне завдання.
Дел у виконанні Сіари Браво потрібна історії настільки ж, наскільки й сам Вейн. Вона швидше говорить, краще відчуває людей і не збирається мовчки погоджуватися з кожним його поривом. У цій парі вистачає причин посваритися ще до того, як у кадрі з’являться їхні переслідувачі. Саме тому за ними цікаво стежити: близькість тут не виникає автоматично лише тому, що вони опинилися в одній подорожі.
Марк Маккенна грає Вейна неквапливо й відсторонено — це добре пасує персонажеві. Його мовчання можна прочитати як загрозу, розгубленість або нездатність підібрати слова. Поруч зі швидкою на відповідь Дел цей контраст працює особливо добре. Герої можуть бути смішними й страшенно нетямущими, але серіал залишає їм право хотіти звичайної ніжності. На мій погляд, саме завдяки цьому Wayne чіпляє сильніше, ніж обіцяє його зав’язка.
Водночас манера серіалу підійде не всім. Якщо гротескне насильство швидко втомлює, романтична лінія навряд чи перекриє роздратування. Wayne любить перегинати, і часом між влучною чорнушною комедією та черговим номером на тему «а ось іще що ми можемо» лишається зовсім небагато місця. Це частина його характеру, з якою доведеться домовитися.
Хлопець, який кинув камінь
Початок задуму Сіммонс пов’язує зі сценою зі свого дитинства. Він побачив, як кілька хлопців побили іншого. Коли нападники вже відходили, той підняв камінь і кинув їм услід. Вони повернулися й побили його знову.
У такій поведінці немає практичної перемоги. Є впертість людини, яка відмовляється погодитися зі своїм приниженням, навіть якщо зараз за це знову прилетить. Із цього легко зрозуміти Вейна. Його почуття справедливості не захищає від дурних рішень. Навпаки, регулярно до них підштовхує.
У кількох інтерв’ю Сіммонс пояснював, що хотів показати дітей і райони, схожі на ті, серед яких виріс. У звичній телевізійній картинці він їх не впізнавав. Звідси й постійна готовність персонажів захищатися: у цьому середовищі поступитися означає ризикнути тим небагатьом, що ще вважаєш своїм.
Ідея визрівала довго. За словами автора, він сумнівався, що настільки дивну суміш узагалі хтось купить. Поява Atlanta й Search Party допомогла Сіммонсу повірити, що на телебаченні є місце для подібного серіалу. Сам автор спочатку описував задум як «Брудний Гаррі в школі»: підліток бачить несправедливість і сам береться карати винних. Згодом у центрі опинилися стосунки двох підлітків. Це важлива зміна: нескінченно бити покидьків можна й без Дел. Для історії про близькість доводиться вигадувати героєві складніші випробування, ніж чергова бійка.
В інтерв’ю про долю серіалу Сіммонс пояснює і перебільшену жорстокість. Йому був близький рівень абсурду Evil Dead II: становище дітей і без того тривожне, тож надміру реалістичне насильство зробило б їхню подорож значно важчою для глядача. Гротеск дозволяє сміятися, хоча ситуація на папері звучить жахливо. Чи завжди це спрацьовує — питання смаку, але принаймні зрозуміло, чому серіал так легко перестрибує межу правдоподібності.
Як знайшли Вейна й Дел
Спершу Сіммонс уявляв Вейна зовсім іншим: більшим, повнішим, із поголеною головою. Маккенна не відповідав цьому образу. Зате автор запам’ятав його за Sing Street, де актор грав дивакуватого музиканта з відстороненою манерою говорити. Ця деталь підказала інший варіант героя. Вейн міг відштовхувати оточення передусім своєю поведінкою.
Із Дел було складніше. За спогадами Сіммонса, багатьом кандидаткам не вдавалося передати її соціальне середовище й звичку негайно ставати в оборону. Проба Браво дала йому саме те, що він шукав. Маккенна натомість згадував, що вони познайомилися приблизно за десять хвилин до спільного прослуховування. Тривалої підготовки, яка могла б пояснити їхню екранну хімію, не було.
Ще цікавіше, що відчуття живої розмови не означало суцільної імпровізації. Обоє акторів говорили, що переважно трималися написаного. Сіммонс при цьому охоче приймав чужі ідеї: просив спочатку зіграти його варіант, а потім дозволяв пробувати інше. Дін Вінтерс надсилав пропозиції, Майк О’Меллі імпровізував, щось народжувалося в розмовах поза майданчиком. Автор вважав це способом залучити акторів до створення серіалу, а не лише до виконання ролей.
Є й конкретна історія про музику. Сіммонс заздалегідь вибрав True Shred Guitar для однієї з бійок. Маккенна послухав трек і запропонував додати стрибок із ударом ногами через двері. Зрештою задум потрапив у сцену. Тут добре видно, як саундтрек міг впливати на саму дію ще до монтажу.
У пізнішому інтерв’ю Сіммонс пов’язує улюблений ритм різких зупинок і стартів із хардкорною музикою. Він також згадує досвід роботи в комедійних сценарних кімнатах, де щиру сцену могли відразу вимагати розрядити жартом. У Wayne йому хотілося дати емоції прозвучати.
YouTube дав свободу, але продовження не дав
Історія стосунків із YouTube виявилася складнішою за просту схему «продюсери все зіпсували». Сіммонс тепло згадував роботу з командою: йому давали багато творчої свободи, не засипали сценарії правками й підтримували незвичний тон оповіді. За його словами, представники платформи навіть заохочували залишити фінал із зачіпкою на наступний сезон.
Усі десять епізодів Wayne вийшли на YouTube Premium 16 січня 2019 року. На той момент YouTube намагався конкурувати зі стримінговими сервісами за допомогою власних серіалів. Але вже в серпні того ж року платформа почала згортати цей напрям. Wayne не отримав другого сезону, а його творці почали шукати для серіалу новий майданчик.
Наступний етап почався в листопаді 2020 року, коли готовий перший сезон з’явився на Amazon Prime Video. Amazon дав Wayne новий майданчик і повторну промокампанію, але не замовив продовження. Тобто серіал не перейшов до Amazon як чинний проєкт із гарантованим другим сезоном: сервіс додав до каталогу вже зняті десять епізодів, а подальша доля залежала від того, чи знайдуть вони нову аудиторію.
Другого запуску не сталося. Перший сезон певний час залишався на Prime Video, але жодна з платформ так і не оголосила про виробництво нових епізодів. У підсумку Wayne опинився між двома платформами: YouTube відмовився від амбіції будувати власну велику бібліотеку ігрових серіалів, а Amazon отримав готовий сезон, проте не дав йому продовження.
Що залишилося від другого сезону
Продовжувати було що. Ще в інтерв’ю 2020 року Сіммонс говорив про написаний перший епізод наступного сезону, продумані арки персонажів і навіть підібрану музику. Він знав, куди рухати історію; питання полягало в можливості її зняти.
Від прем’єри минуло понад сім років. Я вже не дуже вірю в можливість повернути Wayne з тими самими акторами й просто продовжити історію з місця, де вона обірвалася. Герої залишилися підлітками, актори за цей час подорослішали. Стрибок у часі міг би дати привід зустрітися з ними знову, але тоді довелося б писати про інший етап їхнього життя. Такий варіант можна уявити; розраховувати на нього я б не став.
На мій погляд, першого сезону все одно достатньо, щоб дати Wayne шанс. Це своєрідна, місцями надмірна історія, у якій легко спочатку зацікавитися бійками, а потім залишитися заради двох людей, що погано вміють говорити про найважливіше. Незавершеність дратує саме тому, що хочеться ще побути з ними. Тим, хто любить такі грубі й водночас вразливі роуд-муві, тут є за що зачепитися.
